Настанови для педагогічних працівників:( якщо дитина заговорила про насилля)

1.     Уважно вислуховувати дитину.

2.     Звірятися з дитиною, чи розуміє дорослий сенс використовуваних дитиною слів, і навпаки.

3.     Обговорювати права дитини.

4.     Аналізувати на прикладах, що таке «добрі» і «погані» дотики, хто може до неї доторкатися і кому не варто цього дозволяти; кого дитина має право торкатись сама.

5.     Пояснювати дитині, що «нехороші» дотики можуть виходити від близьких людей.

6.     Навчати дитину говорити «ні» при спробах «нехороших» дотиків.

7.     Пояснювати дитині необхідність розповідати дорослим про будь-яких інциденти, які її бентежать і викликають незручність. Переконати в тому, що її ніхто ні в чому не буде звинувачувати.

8.     Забезпечення гарного нагляду за дітьми;

9.     Ефективні наслідки для тих, хто знущається;

10. Добрі канали спілкування між вчителями та батьками;

11.  Надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

12.  Створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.

13. Надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

14.  Залучати учнів до просвітницько-профілактичних заходів, які базуються:

• на  розвитку культури миролюбного і конструктивного вирішення конфліктів;
• співпраці (школярі вчаться навичкам конструктивної взаємодії і побудови довірливих стосунків між собою);
• толерантності (школярі вчаться сприймати і поважати різницю між людьми як наслідок відмінностей у цінностях та поняттях);
• навичках позитивного емоційного прояву себе (школярі навчаються самоконтролю і неагресивному висловленню своїх відчуттів);
• навичках миролюбного налагодження конфліктів (школярі навчаються навичкам вирішення суперечок із врахуванням взаємного інтересу сторін і збереженням дружніх стосунків).

16. Проводити просвітницькі заходи з батьками під час яких розкривати питання психологічного впливу насильства на формування особистості дитини, відповідальності батьків за порушення та ігнорування правами дітей

 

ОЗНАКИ НАСИЛЬСТВА

Фізичне насильство:

– зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини, садна;

–  синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);

–  рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

–  крововиливи (у сітківку), відшарування сітківки і переломи орбіти;

–  забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

–  рани і синці у різних фазах загоєння та/або у різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно) або незрозумілого походження;

–  сліди від укусів людиною;

–  незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Сексуальне насильство:

–  знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

–  висипи та/або кровотечі в області паху, геніталій;

–  захворювання, що передаються статевим шляхом;

–  ознаки вагінального або анального проникнення стороннього предмета;

–  вчинення сексуальних злочинів;

–  сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

–  уникнення контактів із ровесниками;

–  відсутність догляду за собою;

–  синдром „брудного тіла”: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;

–  боязнь чоловіків;

–  боязнь конкретних людей;

–  запобіжні заходи, щоб важче було знімати одяг;

–  синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях;

–  людські укуси;

Психологічне насильство:

–  замкнутість;

–  страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

–  неврівноважена поведінка;

–  агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення та насильства;

–  уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань, відомих дітям відповідного віку (наприклад, невміння читати, писати та рахувати);

–  надто висока зрілість та відповідальність порівняно з дітьми цього віку („маленький дорослий”);

–  уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

–  занижена самооцінка;

–  тривожність;

–  почуття провини;

–  швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

–  демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому; небажання йти додому;

–  схильність до “мандрів”, бродяжництва;

–  страх перед фізичним контактом;

–  депресивні розлади;

–  спроби самогубства або самопошкодження;

–  вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин;

–  наявність стресопохідних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

–  насильство по відношенню до слабших: тварин чи інших живих істот.

 Економічне насильство, занедбання дитини:

–  дитина постійно голодує через нестачу їжі;

–  дитина надмірно набирає вагу через неправильне харчування;

–  дитина завжди запізнюється до школи;

–  дитина завжди пропускає школу;

–  дитина носить брудний одяг;

–  дитина одягнена не за погодою, не по сезону;

–  дитина виглядає втомленою і хворою;

–  дитина виглядає занедбаною;

–  нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря);

–  за дитиною не стежать, і вона залишена напризволяще;

–  дитину наражають на небезпеку;

–  дитини уникають інші діти;

–  у дитині немає іграшок, книжок, розваг тощо;

–  удома холодно, безлад і антисанітарія;

–  у дитини немає постільної білизни або постільна білизна драна та брудна;

–  нігті у дитини не стрижені і брудні;

–  у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

–  є інформація про трудову діяльність дитини (особливо молодшого віку);

–  дитина жебракує, втікає з дому.