Інклюзивна освіта

        
            В Україні нарешті створено доступ до освітніх послуг дітям з особливими потребами. Принаймні, так кажуть у Міністерстві освіти та Уряді. Усі необхідні закони й постанови прийнято, алгоритм розроблено, гроші виділено.

         Інклюзія — процес реального включення інвалідів у активне суспільне життя. При цьому всі зацікавлені сторони мають долучатися до участі для отримання бажаного результату. Інклюзія однаковою мірою необхідна всім членам суспільства. Інклюзія — це належність до співтовариства (групи друзів, школи, місця проживання).
Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві загалом. Бути інклюзивним — означає шукати шляхи для всіх дітей бути разом під час навчання (включно з дітьми з інвалідністю). Інклюзія означає розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, яка достатньо складна, але відповідає його здібностям. Інклюзія враховує потреби, а також спеціальні умови за підтримку, необхідні учню й педагогам для досягнення успіху.
Проте процес упровадження інклюзії потребує значних зусиль усіх учасників освітнього процесу: від Міністерства освіти і науки України, молоді та спорту до вчителя, класного керівника, обслуговуючого персоналу.

         Інклюзивна школа — заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі. Не зважаючи на те, що інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, а й ровесників, батьків, членів родин.

         Підставою для організації класу з інклюзивним навчанням є заява батьків або законних представників дитини з особливими освітніми потребами, яка підкріплена висновком психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК).

Заяву щодо інклюзивного навчання слід подавати за рік до бажаного року навчання, щоб школа встигла підготуватися для цього необхідні умови.
Для кожної дитині з особливими потребами у школі має розроблятися індивідуальний план розвитку, а розклад уроків складатися з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки розумової працездатності тощо.

Для забезпечення освітніх та соціальних потреб дитини дозволено залучати соціальних працівників, батьків чи осіб, уповноважених ними.

Хто фінансує?

Про це йде мова у Постанові «
Про затвердження субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами від 14 лютого 2017 року»

1. Субвенція спрямовується на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів (крім шкіл-інтернатів та навчально-реабілітаційних центрів).

2. Субвенція виділяється на навчання дітей сліпих та із зниженим зором, глухих та із зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушенням розумового розвитку, із складними порушеннями розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру).

Які видатки оплачуються коштом держсубвенції?

1. Надання додаткових корекційно-розвиткових занять (послуг), що визначені індивідуальною програмою розвитку дитини, яка розробляється групою фахівців у складі заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителів, асистента вчителя, практичного психолога, корекційного педагога та інших з обов’язковим залученням батьків або осіб, які їх замінюють, та затверджується директором загальноосвітнього навчального закладу;
2. Придбання спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку, обладнання, дидактичного матеріалу та особливих наочних засобів, які дають змогу виконувати дитиною індивідуальну програму її розвитку. На придбання зазначених засобів використовуються кошти в обсязі не більш як 20 відсотків загального обсягу видатків на кожну дитину певного загальноосвітнього навчального закладу, яка потребує державної підтримки.

Правове поле інклюзії. 

         Закон України 
«Про освіту». Зокрема, статті 19 («Освіта осіб з особливими потребами»), та 20 («Інклюзивне навчання»). У статті 20 йде мова про те, що ««при зверненні особи з особливими освітніми потребами або її батьків такі групи та класи створюються в обовязковому порядку.

2018р. 



Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 88. Деякі питання використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами у 2018 році

Постанова КМУ від 14 лютого 2018 р. № 72 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1096"

2017р. 


2016р. 


2015р. 



 







2012р.





2010р.

**********************************************************************
 
         Інклюзивна освіта це не лише коли дитина з особливими потребами приходить до звичайної школи. Це і особливий підхід до навчання такої дитини, який містить додаткові елементи навчального процесу - індивідуальний план розвитку дитини, і для цього обов'язково має бути облаштоване місце і умови для такої дитини
З цією метою в школі створена  медіатека.
Цей проект є складовою частиною соціальної програми «Інклюзивна освіта – рівень свідомості нації» і, зокрема трирічного науково-педагогічного експерименту по запровадженню інклюзивної освіти.
Кабінет медіатеки призначений для емоційного розвантаження дітей з особливими потребами. Коли діти втомлюються від занять у класі, асистент педагога переводить їх до цієї кімнати. Вона поділена на спеціальні зони та може задовольнити потреби дітей із різними діагнозами.
Простора кімната, стильний дизайн, цікава, пізнавальна література, сучасне обладнання, зони, відведені не лише для занять та навчання, а й для відпочинку.
          У Медіатеці є все необхідне для навчання і для того, аби весело, цікаво та з користю провести час. Та й атмосфера тут відповідна: надихає навчатися, створювати щось нове і отримувати радість від процесу здобуття нових знань. Також є зона із сучасною комп'ютерною технікою. З дітьми працюють і проводять індивідуальні заняття психолог та соціальний педагог.
З 1 вересня впроваджується новий проект у школі – створення ресурсної кімнати.
Ресурсна кімната – це окремий спеціально облаштований клас для дітей із особливими освітніми потребами, де вони навчаються за індивідуальним планом розвитку – навчальна, соціально-побутова, ігрова зона та зона відпочинку. У ній також є  кухня для отримання дитиною повсякденних навичок соціально-побутового орієнтування, корекційні та наочні засоби для розвивальних занять. Модульні меблі дозволяють по-різному формувати робочі зони – індивідуальні та для роботи в групах. Крім того, приміщення оснащене інтерактивною дошкою, комп’ютерним обладнанням та принтером для роботи з додатковим навчальним матеріалом.
 Тут є зони, що дозволяють організувати різнобічні заняття – розвивати дрібну моторику, логічне мислення. Створені зони для релаксації та занять дихальною гімнастикою, фізичними навантаженнями, зняття емоційної напруги.
Психологічний супровід в інклюзивному навчанні.
Основним завданням діяльності психолога є психологічний супровід діяльності навчального закладу. Основною метою психологічного супроводу навчально-виховного процесу в школі вважається підтримка комфортного освітнього середовища, яке сприяє найбільш повному розвитку інтелектуального, особистісного і творчого потенціалу суб’єктів освітнього процесу.
     Головна мета психологічної роботи з «особливою дитиною» - його соціалізація, підготовка до самостійного життя. У той же час потрібно стежити, щоб допомога і підтримка під час навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від неї. Інклюзивне навчання та виховання дітей з особливими потребами ставить перед навчальним закладом два серйозні питання: «Як допомогти їм нормально розвиватися?» і «Як звести до мінімуму можливі негативні наслідки спільного навчання з іншими дітьми?». У вирішенні цих завдань головну роль, безумовно, відіграє психологічна служба кожного навчального закладу.
          Таким чином, супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів, адміністрації, асистента вчителя, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медпрацівника), в рамках якої виокремленні обов'язкові взаємопов'язані види діяльності:
 1. Психологічна діагностика : оцінка мисленнєвих операцій, емоційно-вольової сфери, соціалізації, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки. Групова психодіагностика:  адаптація першокласників («Лісова школа» Н.В’юнова, К.Гайдар), діагностика  готовності до школи («Будиночок» О.Орєхова, «Малюнок людини», Копіювання фрази з письмових букв),  комплексне вивчення особистісної адаптованості учнів.  Індивідуальна діагностика: діагностика особистісних особливостей;  вивчення інтелектуальних показників розвитку дитини; дослідження емоційної сфери учнів.
2. Розробка корекційно-розвиткових занять, підбір програм психологічного супроводу дітей з особливостями ООП в інклюзивних класах.                                                                                             
 3. Проведення корекційно-розвиткових занять - дидактичні вправи та ігри з розвитку уваги, пам’яті, мислення, сприйняття, дрібної моторики, просторової орієнтації;  рольові ігри, казкотерапія з розвитку соціальної та комунікативної компетентності.  Важливим напрямком діяльності є профілактика та корекція негативних проявів серед учнів.
4. Індивідуальні консультації протягом року батьків і дітей, участь в круглих столах спільно з батьками і класними керівниками. Переважна більшість запитів, які надходили  з боку батьків, так і з боку педагогічних працівників, стосувалися форм поведінки учнів та емоційно – вольової сфери. Психологічна просвіта з батьками: виступ на зборах для батьків учнів перших класів щодо адаптації в школі.
5. Тренінг з учнями щодо толерантності «Вчимося бути добрими людьми». Індивідуальні консультування учнів протягом року. Учні школи зверталися за психологічною допомогою у розв’язанні певних життєвих труднощів.
6. Психологічна просвіта з педагогічним колективом - лекції для педагогів школи щодо впливу інтернет-простору на підлітків; семінар-диспут для класних керівників щодо особливостей спілкування з дітьми, що мають особливості психофізичного розвитку; тренінги для педагогів  та асистентів вчителів «Адаптація дітей з особливостями ООП до умов навчання».


         Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педагога, в умовах інклюзивної освіти включає:
1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіду з представником психолого-медико-педагогічної консультації;
2. Бесіда з дитиною та її батьками:  визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо);
3. Оцінку освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.
4. Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.
5. Проведення психолого-медико-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.
6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу, педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.
7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.
8. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в    групі.
9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.
10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості учня, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.
Важливим у навчанні таких дітей є залучення кваліфікованих спеціалістів, які володіють різноманітними формами і методами роботи. З дітьми постійно працює класовод, асистент вчителя, практичний психолог, соціальний педагог. Такий комплексний підхід, без сумніву, дає хороші результати, а вчителям інклюзивних класів краще зрозуміти індивідуальні особливості учнів. Віра в дитину, наполегливість, витримка, старанність, готовність до систематичної роботи стали запорукою позитивних змін. Всі учителі отримали належну підготовку до роботи в інклюзивних класах на семінарах, тренінгах. Позитивно поставилися й батьки здорових дітей, вчителі інших класів, вбачаючи переваги як для дітей з особливими потребами, так і для їхніх здорових ровесників.                                                                                                





                       

Немає коментарів:

Дописати коментар