ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО (психологічні поради)

 Задовго до ЗНО:

Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;

Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи, тощо. Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.

Склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: « Я займаюся чи готуюсь» , а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;

Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду.

Змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної переви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .

Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв., після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим попереднього.

Займайся самопереконанням. При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе: «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д.», «Я напишу добре тестування».

Перед виконанням завдань ЗНО пропоную виконати наступні вправи:

• порахуйте до 10;
• простежте за своїм диханням. Повільно вдихайте (на рахунок 7), затримайте дихання (на рахунок 3) і видихайте поступово, через ніс (на рахунок 10). прислухайтеся до своїх відчуттів;
• при собі на ЗНО дозволено мати пляшку з водою. Можна повільно попити малими ковтками воду, сконцентрувавшись на своїх відчуттях води;
• знайдіть якийсь невеличкий предмет (наприклад ручку, олівець) і уважно розглядайте його, не менше кількох хвилин. Ознайомлюйтесь з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити цей предмет із заплющеними очима;
• подивіться у вікно на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому: форми хмаринок, колір неба і т.д., та лише потім повертайтеся до виконання завдань.

ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ

 

1. Вчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок наказує виробляти гормони стресу на будь-який подразник, що загрожує нашому спокою.

2. Використайте найпростішу йогівську вправу. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору і розведіть їх у боки, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на одну біля пупка (ліва рука знизу). Ваш мозок насичується киснем і заспокоюється.

3. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему.

4. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням.

5. Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по-друге, відволікають від негативних думок: «Я не здам», «Я не знаю» тощо.

6. Стежте за пульсом - його оптимальна частота розраховується за формулою: 180 мінус ваш вік.

7. Не одягайте на екзамен червоний одяг. Цей колір підвищує кров'яний тиск, він небезпечний для гіпертоніків. Коли людина сидить у кімнаті, де багато червоних предметів, то вона починає безпричинно дратуватися. А коли людина одягає червоні речі, то навпаки, в неї додається бадьорості й активності. Тобто якщо ви одягнете на екзамен червону річ, то почуватиметеся впевненіше, але в екзаменатора ваш вигляд викликатиме роздратування.

 

 

 

    Після довгого відпочинку та в умовах дистанційного навчання складно налаштуватися на робочий лад, тому колеги-психологи підготували рекомендації для здобувачів освіти, які допоможуть швидше та ефективніше адаптуватися до навчання.

 

 

 

 

Настанови для педагогічних працівників:( якщо дитина заговорила про насилля)

1.     Уважно вислуховувати дитину.

2.     Звірятися з дитиною, чи розуміє дорослий сенс використовуваних дитиною слів, і навпаки.

3.     Обговорювати права дитини.

4.     Аналізувати на прикладах, що таке «добрі» і «погані» дотики, хто може до неї доторкатися і кому не варто цього дозволяти; кого дитина має право торкатись сама.

5.     Пояснювати дитині, що «нехороші» дотики можуть виходити від близьких людей.

6.     Навчати дитину говорити «ні» при спробах «нехороших» дотиків.

7.     Пояснювати дитині необхідність розповідати дорослим про будь-яких інциденти, які її бентежать і викликають незручність. Переконати в тому, що її ніхто ні в чому не буде звинувачувати.

8.     Забезпечення гарного нагляду за дітьми;

9.     Ефективні наслідки для тих, хто знущається;

10. Добрі канали спілкування між вчителями та батьками;

11.  Надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

12.  Створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.

13. Надання дітям можливості розвивати хороші навики міжособистісного спілкування;

14.  Залучати учнів до просвітницько-профілактичних заходів, які базуються:

• на  розвитку культури миролюбного і конструктивного вирішення конфліктів;
• співпраці (школярі вчаться навичкам конструктивної взаємодії і побудови довірливих стосунків між собою);
• толерантності (школярі вчаться сприймати і поважати різницю між людьми як наслідок відмінностей у цінностях та поняттях);
• навичках позитивного емоційного прояву себе (школярі навчаються самоконтролю і неагресивному висловленню своїх відчуттів);
• навичках миролюбного налагодження конфліктів (школярі навчаються навичкам вирішення суперечок із врахуванням взаємного інтересу сторін і збереженням дружніх стосунків).

16. Проводити просвітницькі заходи з батьками під час яких розкривати питання психологічного впливу насильства на формування особистості дитини, відповідальності батьків за порушення та ігнорування правами дітей

 

ОЗНАКИ НАСИЛЬСТВА

Фізичне насильство:

– зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини, садна;

–  синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);

–  рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

–  крововиливи (у сітківку), відшарування сітківки і переломи орбіти;

–  забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

–  рани і синці у різних фазах загоєння та/або у різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно) або незрозумілого походження;

–  сліди від укусів людиною;

–  незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Сексуальне насильство:

–  знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

–  висипи та/або кровотечі в області паху, геніталій;

–  захворювання, що передаються статевим шляхом;

–  ознаки вагінального або анального проникнення стороннього предмета;

–  вчинення сексуальних злочинів;

–  сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

–  уникнення контактів із ровесниками;

–  відсутність догляду за собою;

–  синдром „брудного тіла”: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;

–  боязнь чоловіків;

–  боязнь конкретних людей;

–  запобіжні заходи, щоб важче було знімати одяг;

–  синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях;

–  людські укуси;

Психологічне насильство:

–  замкнутість;

–  страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

–  неврівноважена поведінка;

–  агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення та насильства;

–  уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань, відомих дітям відповідного віку (наприклад, невміння читати, писати та рахувати);

–  надто висока зрілість та відповідальність порівняно з дітьми цього віку („маленький дорослий”);

–  уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

–  занижена самооцінка;

–  тривожність;

–  почуття провини;

–  швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

–  демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому; небажання йти додому;

–  схильність до “мандрів”, бродяжництва;

–  страх перед фізичним контактом;

–  депресивні розлади;

–  спроби самогубства або самопошкодження;

–  вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин;

–  наявність стресопохідних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

–  насильство по відношенню до слабших: тварин чи інших живих істот.

 Економічне насильство, занедбання дитини:

–  дитина постійно голодує через нестачу їжі;

–  дитина надмірно набирає вагу через неправильне харчування;

–  дитина завжди запізнюється до школи;

–  дитина завжди пропускає школу;

–  дитина носить брудний одяг;

–  дитина одягнена не за погодою, не по сезону;

–  дитина виглядає втомленою і хворою;

–  дитина виглядає занедбаною;

–  нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря);

–  за дитиною не стежать, і вона залишена напризволяще;

–  дитину наражають на небезпеку;

–  дитини уникають інші діти;

–  у дитині немає іграшок, книжок, розваг тощо;

–  удома холодно, безлад і антисанітарія;

–  у дитини немає постільної білизни або постільна білизна драна та брудна;

–  нігті у дитини не стрижені і брудні;

–  у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

–  є інформація про трудову діяльність дитини (особливо молодшого віку);

–  дитина жебракує, втікає з дому.